АМІФЕНА IC Таблетки, вкриті плівковою оболонкою ІнтерХім

Детальна інформація про АМІФЕНА IC Таблетки, вкриті плівковою оболонкою ІнтерХім

Використання

Застосовувати препарат слід під спостереженням лікаря, який визначає дозу і тривалість лікування. Небажані ефекти мефенамінової кислоти можуть бути зведені до мінімуму при застосуванні найнижчої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду. Препарат призначений для перорального застосування. Препарат слід застосовувати під час або після прийому їжі. Дорослі та діти віком від 12 років. По 250–500 мг 3–4 рази на добу. За показаннями та при хорошій переносимості добову дозу можна підвищити до максимальної — 3000 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід знизити до 1000 мг/добу. Діти віком від 5 до 12 років. По 250 мг 3–4 рази на добу. Пацієнти літнього віку (від 65 років). Корекція дози не потрібна (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Не перевищувати рекомендовану дозу. За наявності больового синдрому курс лікування триває до 7 днів. При дисменореї препарат слід застосовувати з першого дня менструального болю. Тривалість застосування препарату визначає лікар. При менорагії препарат слід застосовувати з першого дня сильної кровотечі. Тривалість застосування препарату визначає лікар. Курс лікування при захворюваннях суглобів може тривати від 20 днів до 2 міс і більше. Діти. Препарат протипоказаний дітям віком до 5 років

Упаковка

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 250 мг блістер у пачці, № 20
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер у пачці, № 20

Склад

Мефенамінова кислота 250 мг
Мефенамінова кислота 500 мг

Діагнози

Гостра респіраторна вірусна інфекція
Позагоспітальна (позалікарняна) пневмонія
Скарлатина

Дозування

Симптоми: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, сонливість, головний біль, рідко — діарея, дезорієнтація, збудження, шум у вухах, втрата свідомості, іноді судоми (мефенамінова кислота може індукувати тоніко-клонічні судоми при передозуванні). У тяжких випадках — шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення дихання, АГ, посмикування окремих груп м’язів, кома. У разі значного отруєння можливі ГНН і ураження печінки. Лікування: симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Застосування активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1 год після прийому надмірної дози мефенамінової кислоти. Як альтернативу слід розглянути промивання шлунка у дорослих протягом 1 год після прийому потенційно небезпечної для життя дози мефенамінової кислоти. Необхідно забезпечити форсований діурез, підлуження сечі. Слід ретельно контролювати функції нирок і печінки. Необхідно спостерігати за станом здоров’я пацієнта протягом щонайменше 4 год після застосування потенційно токсичної дози мефенамінової кислоти. Часті або тривалі судоми слід усувати за допомогою в/в введення діазепаму. Інші заходи можуть бути призначені залежно від клінічного стану пацієнта. Гемосорбція та гемодіаліз малоефективні у зв’язку з тісним зв’язуванням мефенамінової кислоти та її метаболітів з білками плазми крові

Взаємодія

Поєднане застосування мефенамінової кислоти з іншими лікарськими засобами, які зв’язуються з білками плазми крові, може вимагати корекції доз. Інші анальгетики, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Слід уникати поєднаного застосування двох або більше НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), оскільки це може призвести до підвищення ризику розвитку побічних ефектів. Антиагрегаційні лікарські засоби, кортикостероїди. Підвищення ризику розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Ацетилсаліцилова кислота. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при поєднаному застосуванні мефенамінова кислота може пригнічувати антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах і, отже, може знижувати ефективність профілактичного лікування серцево-судинних захворювань нею. Однак у зв’язку з обмеженням цих експериментальних даних і невизначеністю щодо екстраполяції даних ex vivo на клінічну ситуацію не можна зробити чітких висновків стосовно впливу мефенамінової кислоти при її регулярному застосуванні. Антикоагулянти. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Одночасне застосування мефенамінової кислоти з пероральними антикоагулянтами вимагає ретельного контролю протромбінового часу. Вважається небезпечним приймати НПЗП у комбінації з такими антикоагулянтами, як варфарин або гепарин, без безпосереднього медичного спостереження. Препарати літію. Зниження ниркового кліренсу літію та підвищення рівнів літію в плазмі крові. Пацієнти, які приймають мефенамінову кислоту і препарати літію, повинні перебувати під ретельним медичним спостереженням для своєчасного виявлення ознак розвитку літієвої токсичності. Антигіпертензивні засоби та діуретики. Спостерігається зниження гіпотензивного та сечогінного ефектів. Діуретики можуть підвищити нефротоксичність НПЗП. Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Зниження гіпотензивного ефекту і підвищення ризику порушення функції нирок, особливо в осіб літнього віку. У цих пацієнтів на початку і під час супутньої терапії слід контролювати функцію нирок. Пацієнти повинні вживати достатню кількість рідини. Аміноглікозиди. Зниження функції нирок у пацієнтів з підвищеним ризиком порушення функції нирок, зниження елімінації аміноглікозидів і підвищення їх концентрації в плазмі крові. Серцеві глікозиди. НПЗП можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) і підвищувати рівень серцевих глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин. Ризик нефротоксичності циклоспорину може бути підвищений при супутньому застосуванні з НПЗП. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Інгібування метаболізму препаратів сульфонілсечовини, подовження Т½ та підвищення ризику гіпоглікемії. Метотрексат. Елімінація метотрексату може бути знижена, що призводить до підвищення його рівня в плазмі крові та посилення його токсичного ефекту. Міфепристон. НПЗП не слід приймати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, НПЗП можуть знижувати його терапевтичний ефект. Хінолонові антибіотики. Результати досліджень на тваринах свідчать, що НПЗП можуть підвищити ризик розвитку судом, пов’язаних із прийомом хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗП і хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом. Зидовудин. При поєднаному застосуванні зидовудину та НПЗП наявний підвищений ризик гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у хворих на гемофілію ВІЛ-інфікованих пацієнтів у разі поєднаного лікування зидовудином та ібупрофеном. Такролімус. Можливе підвищення ризику розвитку нефротоксичного ефекту. Антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)). Підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Пробенецид. Зниження метаболізму та елімінації НПЗП та їх метаболітів. Тіамін, піридоксину гідрохлорид, барбітурати, похідні фенотіазину, наркотичні анальгетики, кофеїн, димедрол підвищують анальгезивний ефект мефенамінової кислоти

Показання

ГРВІ та грип Біль низької та середньої інтенсивності: м’язовий, суглобовий, травматичний, зубний, головний біль різної етіології, післяопераційний і післяпологовий біль Первинна дисменорея. Дисфункціональні менорагії, у тому числі спричинені наявністю внутрішньоматкових контрацептивів, за відсутності патології тазових органів Запальні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ревматизм, хвороба Бехтєрева

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Мефенамінова кислота — НПЗП, який зумовлює протизапальну, анальгезивну і жарознижувальну дію. Простагландини беруть участь у ряді патологічних процесів, включаючи запалення, модуляцію больової реакції, дисменорею, менорагію та гіпертермію. Як і більшість НПЗП, мефенамінова кислота інгібує простагландинсинтетазу (ЦОГ), що призводить до сповільнення синтезу простагландинів та зниження їх рівнів. Існують дані про те, що фенамати пригнічують дію вже синтезованих простагландинів. Мефенамінова кислота здатна пригнічувати синтез інших медіаторів запалення (серотонін, кініни тощо), знижувати активність лізосомальних ферментів, які беруть участь у запальній реакції. Мефенамінова кислота стабілізує білкові ультраструктури та мембрани клітин, зменшує проникність судин, пригнічує синтез мукополісахаридів, гальмує проліферацію клітин у вогнищі запалення, підвищує резистентність клітин та стимулює загоєння ран. У механізмі знеболювальної дії істотну роль відіграє місцевий вплив мефенамінової кислоти на вогнище запалення та її здатність гальмувати утворення альгогенів (кініни, гістамін, серотонін) поряд із впливом на центральні механізми больової чутливості. Жарознижувальні властивості пов’язані зі здатністю гальмувати синтез простагландинів та впливати на центр терморегуляції. Мефенамінова кислота стимулює утворення інтерферону. Фармакокінетика. Абсорбція та розподіл. Після застосування внутрішньо мефенамінова кислота швидко та досить повно всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Cmax у крові спостерігається через 2–4 год після перорального застосування. Рівень концентрації у крові пропорційний дозі. У дорослих Cmax 10 мг/л спостерігається через 2 год після перорального застосування мефенамінової кислоти у дозі 1000 мг. Зв’язування з альбумінами крові становить 90%. Метаболізм. Мефенамінова кислота переважно метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP 2C9 у печінці, спочатку до 3-гідроксиметильного похідного (метаболіт I), а потім до 3-карбоксильного похідного (метаболіт II). Обидва метаболіти піддаються вторинній кон’югації з утворенням глюкуронідів. Пацієнтам із повільним метаболізмом за участю CYP 2C9, а також пацієнтам, у яких очікується повільний метаболізм за участю CYP 2C9 з огляду на метаболізм інших субстратів CYP 2C9, мефенамінову кислоту слід застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів можливі аномально високі рівні мефенамінової кислоти у плазмі крові внаслідок зниження метаболічного кліренсу. Виведення. 52% введеної дози мефенамінової кислоти виділяється з сечею (6% — у незміненому вигляді, 25% — у вигляді метаболіту І, 21% — у вигляді метаболіту ІІ). Аналіз калу протягом 3-денного періоду виявив 10–20% дози, головним чином, у вигляді некон’югованого метаболіту II. Т½ становить 2–4 год

Протипоказання

Гіперчутливість до мефенамінової кислоти або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу У зв’язку з ризиком перехресної чутливості мефенамінову кислоту не слід застосовувати пацієнтам, у яких раніше виникали реакції гіперчутливості (наприклад БА, бронхоспазм, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену чи інших НПЗП Запальні захворювання кишечнику Шлунково-кишкова кровотеча чи перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі Активна чи рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі) Тяжка серцева недостатність (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ) Захворювання органів кровотворення Тяжка печінкова чи ниркова недостатність (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ) Лікування за наявності болю після аортокоронарного шунтування Одночасний прийом специфічних інгібіторів ЦОГ-2 Непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції Період вагітності чи годування грудьми Дитячий вік до 5 років

Побічні ефекти

При застосуванні мефенамінової кислоти найчастішими побічними реакціями є розлади з боку ШКТ. Можливе виникнення діареї як протягом перших днів застосування мефенамінової кислоти, так і після кількох місяців її безперервного прийому. У пацієнтів, які не припинили застосування мефенамінової кислоти після появи діареї, відзначалися випадки проктоколіту. У разі розвитку діареї необхідно негайно припинити прийом мефенамінової кислоти. У цьому разі не слід застосовувати цей препарат знову
Психічні порушення: сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, нервозність, слабкість, дратівливість, збудження
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, неврит зорового нерва, розмитий зір, парестезії, судоми; асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, гарячка, дезорієнтація (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
З боку органа зору: подразнення очей, оборотна втрата колірного зору, порушення зору
З боку органа слуху: біль у вухах, шум у вухах, вертиго
З боку серцево-судинної системи: набряки, АГ, серцева недостатність (зареєстровані у зв’язку із застосуванням НПЗП); аритмія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, синкопе
Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може бути пов’язане із незначним підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (у тому числі гемолітична анемія, оборотна після відміни прийому мефенамінової кислоти; апластична анемія), гіпоплазія кісткового мозку, зниження гематокриту, транзиторна лейкопенія з ризиком інфекції, сепсису; збільшення часу кровотечі, тромбоцитопенічна пурпура, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, нейтропенія, панцитопенія
З боку дихальної системи: БА, задишка, диспное, бронхоспазм
З боку ШКТ: виразка ШКТ, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); анорексія, нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль в епігастральній ділянці, біль у животі, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит, геморагiчний гастрит, коліт, ентероколіт, пептична виразка з кровотечею або без неї, панкреатит, стеаторея
З боку гепатобіліарної системи: граничні підвищення рівнів печінкових ферментів у плазмі крові, холестатична жовтяниця, помірна гепатотоксичність, гепатит, гепаторенальний синдром
Порушення метаболізму: порушення толерантності до глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом, гіпонатріємія, гіперкаліємія
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, дизурія, гематурія, цистит, олігурія або поліурія, протеїнурія, алергічний гломерулонефрит, гострий інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, неолігурична ниркова недостатність (особливо при зневодненні), ниркова недостатність, включаючи нирковий папілярний некроз
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, набряк гортані, набряк обличчя, мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та синдром Стівенса — Джонсона; підвищене потовиділення, висипання, реакції фоточутливості, свербіж, кропив’янка
З боку імунної системи: алергічний риніт, реакції гіперчутливості (зареєстровані у зв’язку із застосуванням НПЗП), до яких можуть належати: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реактивність дихальних шляхів, включаючи БА, загострення БА, бронхоспазм та задишку, або різні форми шкірних реакцій, включаючи висипання різних типів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, та рідше — ексфоліативні та бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання, поліорганна недостатність, пірексія
Лабораторні дослідження: позитивна реакція на наявність жовчних пігментів у сечі у пацієнтів, які приймають мефенамінову кислоту, може бути зумовлена прийомом препарату

Особливі інструкції

Небажані ефекти мефенамінової кислоти можуть бути зведені до мінімуму при застосуванні найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду. При тривалому лікуванні мефенаміновою кислотою пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом щодо появи дисфункції печінки, висипань, дискразії крові чи діареї. При виявленні розвитку будь-якого з цих патологічних станів, симптомів слід негайно припинити лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Тривале застосування препарату для лікування у разі наявності головного болю може призвести до його посилення. У цьому разі слід припинити лікування та звернутися за консультацією до лікаря. Мефенамінову кислоту слід застосовувати з обережністю пацієнтам, зневодненим внаслідок блювання, діареї або підвищеного діурезу, пацієнтам з нирковою недостатністю, особливо особам літнього віку. Прийом мефенамінової кислоти може призвести до розладів з боку ШКТ (наприклад до діареї). Вони можуть виникати як одразу після застосування препарату, так і після довготривалого прийому. Якщо такі симптоми виникли, необхідно припинити застосування препарату. НПЗП слід приймати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (виразковий коліт, хвороба Крона, запальні захворювання кишечнику), оскільки можливе загострення захворювання. Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням НПЗП, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть призвести до летального кінця. Препарат слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду. Протягом терапії НПЗП необхідно контролювати стан ШКТ щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. Слід з обережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам літнього віку зі зневодненням та захворюваннями нирок. Повідомлялося про випадки неолігуричної ниркової недостатності та проктоколіту, що реєструвалися переважно в осіб літнього віку, які не припинили застосування мефенамінової кислоти після появи діареї. Порушення з боку дихальної системи. Слід з обережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам із БА (у тому числі в анамнезі), оскільки повідомлялося, що НПЗП у цих пацієнтів пришвидшують розвиток бронхоспазму. Серцево-судинна недостатність, порушення функції печінки та нирок. Застосування НПЗП може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Найвищий ризик розвитку цієї реакції мають пацієнти з порушенням функції нирок, печінки, серцевою недостатністю, особи, які приймають діуретики, та пацієнти літнього віку. У цих пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). При застосуванні мефенамінової кислоти можливі помірні порушення функції печінки та нирок. Пацієнтам, у яких виникли такі порушення, прийом препарату слід припинити. Пацієнти, які застосовують мефенамінову кислоту тривалий час, мають перебувати під наглядом лікаря у зв’язку з можливістю виникнення порушень функції печінки та нирок. Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може бути пов’язане із незначним підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту). Недостатньо даних для виключення цього ризику у разі застосування мефенамінової кислоти. При необхідності застосування мефенамінової кислоти пацієнтам із серцево-судинними і цереброваскулярними захворюваннями слід звернутися за консультацією до лікаря. Під час лікування не можна підвищувати рекомендовану дозу або тривалість лікування. Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування мефенаміновою кислотою може призначати лікар тільки після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик. Для пацієнтів із наявністю в анамнезі АГ та/або застійної серцевої недостатності легкого чи помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного обстеження та отримання рекомендацій лікаря, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗП зареєстровані випадки затримки рідини та набряків. Пацієнтам з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління) довготривале лікування мефенаміновою кислотою може призначати лікар після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик. Слід з обережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам із внутрішньочерепним крововиливом та геморагічним діатезом у зв’язку зі здатністю НПЗП пригнічувати функцію тромбоцитів. Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки та перфорації. Існують повідомлення про випадки потенційно летальних шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі. Тютюнопаління та вживання алкоголю є додатковими факторами ризику. Слід дотримуватись обережності при поєднаному застосуванні мефенамінової кислоти з препаратами, які можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такими як кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується зі збільшенням дози НПЗП, за наявності виразки в анамнезі, особливо якщо вона була ускладнена кровотечею чи перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), та у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам із ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі, таким як особи літнього віку, а також пацієнтам, які одночасно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інші препарати, які можуть підвищувати ризик для ШКТ, слід звернутися до лікаря щодо можливості застосування комбінованого лікування з препаратами протекторної дії (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи). Пацієнти з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, передусім особи літнього віку, мають повідомляти лікарю про будь-які незвичайні симптоми з боку ШКТ (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки у пацієнтів, які приймають мефенамінову кислоту, лікування препаратом слід припинити. Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини може бути підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. Побічні реакції). Вплив на шкіру та підшкірну клітковину. Повідомлялося, що на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Найвищий ризик появи таких реакцій існує на ранніх етапах терапії, у більшості випадків початок цих реакцій спостерігається протягом першого місяця лікування. При перших ознаках шкірного висипання, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості прийом мефенамінової кислоти слід припинити. Вплив на жіночу фертильність. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез ЦОГ/простагландину, можуть погіршувати жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Мефенамінова кислота не рекомендується до застосування жінкам, які намагаються завагітніти; жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя. У разі відсутності терапевтичного ефекту при застосуванні мефенамінової кислоти при дисменореї та менорагії необхідно звернутися до лікаря. Епілепсія. Слід з обережністю застосовувати препарати мефенамінової кислоти пацієнтам з епілепсією. Метаболізм за участю CYP 2C9. Мефенамінову кислоту слід застосовувати з обережністю пацієнтам з повільним метаболізмом за участю CYP 2C9, а також пацієнтам, у яких очікується повільний метаболізм за участю CYP 2C9 з огляду на метаболізм інших субстратів CYP 2C9, оскільки у цих пацієнтів можливі аномально високі рівні мефенамінової кислоти у плазмі крові внаслідок зниження метаболічного кліренсу (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). Непереносимість лактози. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей препарат. Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Препарат не застосовують у період вагітності чи годування грудьми. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, оскільки іноді застосування препарату може спричиняти запаморочення, сонливість, підвищену втомлюваність, порушення зору, судоми

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °C

Ціни

Вінниця-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.
Дніпро-НЕ БОЛЕЙ! СЕМЬЯ АПТЕК-56.90 грн./уп.
Запоріжжя-БАЖАЄМО ЗДОРОВ’Я-53.75 грн./уп.
Івано-Франківск-АПТЕКА БАМ-55.50 грн./уп.
Київ-БАЖАЄМО ЗДОРОВ’Я-54.50 грн./уп.
Луцьк-ВОЛИНЬФАРМ-57.72 грн./уп.
Львів-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.
Одеса-FARMACIA-57.60 грн./уп.
Полтава-АПТЕКА БАМ-52.20 грн./уп.
Рівне-РІВНЕЛІКИ-58.90 грн./уп.
Тернопіль-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.
Ужгород-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.
Харків-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.
Херсон-ВІО-ФАРМ-62.50 грн./уп.
Хмельницький-АПТЕКА-64.00 грн./уп.
Чернігів-АПТЕКА БАМ-53.00 грн./уп.
Чернівці-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-59.60 грн./уп.

INN:

МЕФЕНАМОВА КИСЛОТА

ATC:

Кислота мефенамова

Виробник:

ІнтерХім

Форма випуску:

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Copyright ©All rights reserved 2020